Формування Інформаційно-комунікаційної
компетентності учнів на уроках інформатики
Інформатика, як
шкільний предмет, що з’явився порівняно недавно, з самого початку орієнтований
на форми, методи роботи притаманні компетентнісному підходу. Інтерактивні форми
навчання є невід’ємною частиною роботи вчителів інформатики. Індивідуальна робота
кожного учня на персональному комп’ютері поєднується з груповою роботою під час
вивчення нового матеріалу, роботи над проектами, роботи в мережі. Використання комп’ютерної техніки та
мультимедійних засобів, які рекомендовані на інших предметах, є звичайними
засобами навчання на уроках інформатики.
Щоб
упроваджувати в навчальний процес нові знання з інформаційних технологій,
учителю треба:
спостерігати
за змінами в інформаційних технологіях, за появою нових;
мати
відповідну техніку та програмне забезпечення;
мати
відповідну літературу та передумови для її засвоєння;
кваліфікованого
володіння самому певними ІКТ;
створювати
власні дидактичні засоби для учнів.
Усе це
потребує від учителя фінансових вкладень на придбання техніки та програмного
забезпечення й витрат вільного часу на освоєння нових ІКТ і створення
навчальних посібників та інших дидактичних засобів і матеріалів. «Знання
виступають безпосереднім інструментом практичних педагогічних дій і
методологічним фундаментом професійної діяльності. Уся система теоретичних
знань, знань-засобів, знань-цінностей реалізується в системі професійних
педагогічних умінь.» Так поряд з учнем росте й рівень компетентності, й
інтелектуальної культури його вчителя.
Метою педагогічної
діяльності є впровадження методики формування інформаційно-комунікаційної
компетенції учнів. У зв’язку з реалізацією цієї мети на уроці інформатики виділяють основні форми прояву
інформаційно-комунікаційної компетенції:
• Проектна
діяльність
• Конкурси
• Олімпіади
• Сайти
• Дистанційне
навчання
«Без знань немає умінь. Але вміє той, хто не
тільки знає, але і може застосовувати свої знання на практиці, користуватися
ними в ситуаціях, що змінюються. Можна сказати, що уміння – це знання людини в
дії».
Освітній процес відноситься до числа
тих процесів, які не можуть існувати без системного застосування нових схем і
підходів в освіті. Дистанційне навчання є одним з важливих аспектів освіти в
цілому і можливістю для отримання
всебічної якісної освіти. Володіння новітніми технологіями є
основою для розвитку інформаційно-комунікаційної компетентності учня.
До технологій навчання, якими повинен володіти й
використовувати кожен учитель або
учень, належать:
- технологія самосприйняття та самооцінки
(рефлексія – погляд і оцінка себе з боку). Потрібно вчитися прийомам
самоаналізу та самооцінки (оцінювати себе у справах і досягненнях);
- технологія самоврядування. Полягає в
застосуванні прийомів самоконтролю, самостимулювання, самомобілізаціі,
саморегуляціі, самопримушування, самозаохочення, самокритики, самопокарання;
- технологія роботи на аудиторних заняттях, з
книгою, з персональним комп’ютером, з дистанційною середовищем навчання
Кожен день на
підлітків обрушується потік інформації, яку потрібно глибоко осмислити,
проаналізувати і зробити правильні висновки. Але не вчать самостійно виявляти проблему, знаходити
способи її рішення, творчо підходити до її розв’язання.
Компетентності у
сфері ІКТ-технологій передбачають здатність учнів орієнтуватися в інформаційному
просторі, володіння знаннями з інформатики та інформаційних технологій, вміння
оперувати інформаційними ресурсами відповідно до потреб ринку праці.
Компетентнісний
підхід – це підхід, який акцентує увагу на результат освіти, причому, в якості
результатів розглядається не сума засвоєння відомостей, фактів, даних, а
здатність людини діяти у різних проблемних ситуаціях.
Можна назвати такі основні компетенції, які повинні бути
сформовані в учнів у процесі вивчення курсу інформатики:
- компетентність у сфері
інформаційно-аналітичної діяльності: розуміння ролі інформаційних ресурсів у
житті людини;
- компетентність у сфері пізнавальної
діяльності: розуміння сутності інформаційного підходу при дослідженні об’єктів
різноманітної природи, знання основних етапів системно-інформаційного аналізу;
володіння основними інтелектуальними операціями, такими, як аналіз, порівняння,
узагальнення, синтез, формалізація повідомлень, виявлення причинно-наслідкових
зв’язків; сформованість певного рівня системно-аналітичного,
логіко-комбінаторного та алгоритмічного стилів мислення; вміння генерувати ідеї
та визначати засоби, необхідні для їх реалізації;
- компетентність у сфері комунікативної
діяльності: ставлення до мов (природним, формальним) як засобам комунікації; розуміння
особливостей використання формальних мов; знання сучасних засобів комунікації
найважливіших характеристик каналів зв’язку; володіння основними засобами
телекомунікацій; знання моральних норм спілкування та основних положень
правової інформатики;
- технічна
компетентність: розуміння принципів роботи, характеристик та обмежень технічних
пристроїв, призначення для автоматизованого й автоматичного виконання
інформаційних процесів; вміння оцінювати клас задач, які можуть бути вирішені з
використанням конкретних технічних пристроїв залежно від його основних
характеристик;
- компетентність у сфері соціальної діяльності
та наслідування поколінь: розуміння необхідності турботи про збереження та
примноження суспільних інформаційних ресурсів; готовність і здатність нести
особисту відповідальність за вірогідність повідомлень, які поширюються; повагу
прав інших і умінь відстоювати свої права в питаннях інформаційної безпеки
особистості.
Найбільш
ефективним способом формування інформаційно-комунікаційної компетентності на уроці інформатики є самостійна
робота учнів. Організація самостійної роботи за допомогою дистанційної
освітнього середовища можлива на всіх етапах вивчення матеріалу:
- формування нових знань;
- закріплення вивченого матеріалу;
- узагальнення та систематизації знань.
Пропоновані
учням на уроках інформатики завдання повинні вчити реальному житті, тобто
сприяти соціалізації учнів. Найбільша ефективність досягається на практичних
заняттях.
Є
ефективним
проведення практичних робіт через веб-ресурси: дистанційні уроки, практикуми,
тестування. В основі такої системи закладено метод навчання, який отримав назву
«Природний процес навчання». Виконуючи такого роду завдання, школярі отримують
стійкі автоматизовані навички, компетентності. Теоретичні знання засвоюються
без додаткових умов, вплітаючись в тренувальні вправи. Формування теоретичних і
практичних навичок досягається в процесі систематичного вивчення матеріалів.
Використання нових технологій дозволяють зробити візуальну інформацію яскравою
і динамічною, побудувати процес навчання з урахуванням активної взаємодії
школяра з навчальним середовищем.
В результаті застосування дистанційних форм
навчання учні стають більш самостійними, мобільними й відповідальними. Без цих якостей
він просто не зможе далі вчитися, мотивація до навчання велика, вони
розвиваються і в подальшому стають прекрасними студентами та фахівцями,
здатними навчатися протягом життя і володіти ключовими компетентностями.
Навчання з використанням дистанційних засобів робить процес навчання більш
творчим, індивідуальним, відкриває нові можливості для творчого самовираження
учнів.
Учні можуть
відправляти домашні завдання на електронну пошту школи або вчителя, робити
записи за допомогою засобів ІКТ та обмінюватися інформацією під час уроку. Також учні повинні вчитися
використовувати електронні підручники або отримувати доступ до матеріалів уроку
перебуваючи вдома, в бібліотеці, комп’ютерному клубі або класі.
На
сьогоднішній день Інтернет є найпотужнішим ресурсом навчання. Жодна серйозна
робота не обходиться без використання інтернет матеріалів, а деякі корисні
роботи доступні тільки в інтернеті. Крім того, інтернет пропонує учням масу
всіляких навчальних онлайн-програм, словників, відео та аудіо матеріалів.
Виходячи з
існуючих рівнів засвоєння учнями як навчального матеріалу, так і будь-якої
інформації взагалі, можна визначити етапи формування інформаційних
компетентностей, які має проходити учень під час роботи з інформацією:
–
ознайомлення – учень визначає кількість інформації з проблеми та можливість її
опрацювання;
– репродукція
– учень вивчає масив інформації з проблеми, накопичує її;
–
перетворення – критичне осмислення масиву інформації: порівняння фрагментів з
різних джерел однієї тематики, визначення їх достовірності; вилучення робочої
інформації: її узагальнення;
– творчий
етап – створення власного інтелектуального продукту на основі отриманої та
перетвореної інформації: формулювання гіпотез, їх перевірка і доведення,
створення власних теорій. написання творчих робіт, художніх творів.
До значущих
ознак інформаційно-комунікаційної компетентності можна віднести:
знання
інформатики як предмета;
використання
комп'ютера як необхідного технічного засобу;
сукупність
знань, умінь і навичок пошуку, аналізу й використання інформації, даних і
знань;
ціннісне
ставлення до інформаційної діяльності;
діяльнісний
характер узагальнень умінь у поєднанні з предметними вміннями та знаннями в
конкретних галузях (ситуаціях);
мотивацію на неперервну самоосвітню діяльність.
Формування Інформаційно-комунікаційної компетентності
учнів на уроках інформатики передбачає активне застосування методів, форм
роботи та технічних засобів для здобуття стійких знань, умінь і навичок. Адже:
«Без знань
немає умінь. Але вміє той, хто не тільки знає, але і може застосовувати свої
знання на практиці, користуватися ними в ситуаціях, що змінюються. Можна
сказати, що уміння – це знання людини в дії».
